?

Log in

No account? Create an account
Українськими словами - Полярний Птах [entries|archive|friends|userinfo]
polar_bird

[ сайт | пінґвінівка ]
[ опис Птаха | птахоопис ]
[ давнє | старе ]

Українськими словами [січень. 9-е, 2009|12:52 pm]
polar_bird
[Tags|]

Не пригадую, хто колись сказав, що російськомовні українці розмовляють українською російськими словами. Мені ця фраза сподобалсь. Вона означає, що логіка побудови речння, сенсові наголоси і навіть вимова лишається українською, а отже - такі люди геть не втрачені для української ідентичності.

Проте під інакшим кутом зору можна сказати, що україномовні розмовляють російською - лише українськими словами.

Справа навіть не у лінґвістичному аспекті - хоча є й такий: українську мову штучно наближали до російської саме з цією метою. Я вже писав колись про це, і чим далі - тим більше знаходжу підтверджень існування цієї проблеми - особливо для української, що існує в домінуючому (треба казати "що домінує", ага) російськомовному середовищі, тим більш для людей, котрі вже в свідомому віці повернулися до рідної мови.

Проте я хотів би звернути увагу на інший - сенсовий - аспект "російської українськими словами".

Кожна мова несе у собі відбиток того фрагменту дійсності, у якому вона є природньою, у найпростішому випадку - середовища життя певного етносу. Відповідно існують різні діалекти, як соціальні так і національні - і французька у Парижі є інакшою, ніж французька у Канаді. Мова відбиває світогляд суспільства, у якому вона існує. Цікаво спілкуватися з закордонними українцями, для котрих українська мова є рідною, особливо якщо вони приблизно наші однолітки. (Передусім я, звісно ж, маю на увазі друга syni_kedy, який був першим закерзонським українцем, з котрим я мав нагоду досхочу наспілкуватися). У мові закерзонських українців відбито символьне польське средовище, у якому вони зростали, і це тим більш цікаво у порівнянні україномовних людей Перемишля і сусідньої (але вже зацивілізаційнокордонної) Мостиськи, чи там Городка.

Перша реацкія звісно ж "ах, як їхня українська забруднена польським впливом!" А зрештою, хіба наша (в тому числі літературна) не забруднена впливом російським? І тут йдеться не лише про окремі слова чи звороти, йдеться про совєцьку/постсовєцьку реальність у якій українська існує рівно так само як і російська, осяяна незгасими променями красномовства Жиріновского та Петросяна. Побудова слів і речень, виплекана тим самим символьним совком, перенсичена вже далеко не новим "новоязом" типу "Райспоживспілка" чи взагалі "Укржитлоінжналагоджування".

Але поглянемо комплексніше - чи висловлюється українською щось якісно відмінне від совєцькоформатного? Та ж ні: спосіб мислення той самий. Звісно, є етнічні риси, особливості. Але мешканці Новгородщини теж добряче відрізняються від владивостокчан. Але я не про це, я про формат і спосіб мислення. Влітку 2005 року мені пощастило побувати у Кам'янці-Подільському, де у знаменитій фортеці було встановлено (чи не за побажанням з РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ?) стенд "Мешканці Кам'янець-Подільщини на Помаранчевій Революції". Формат був знайомий, типовий для висвітлення героїчних звершень мешканців району від Чопа до Владивостоку.

Різноманітна передпенсійна "націоналістична" публіка охоче говорить про Бандеру майже тими ж словами, що донедавна лунали на кожному політзанятті про іншого вождя - товариша Леніна. Ну і звісно, навіщо міняти формат, коли цей - звичний і надійний? І півбіди, якби йшлося лише про передпенсійну публіку.

Повертаючись до "революційного" стенду: добра "совєцька" мова забезпечила висвітлюваній на ньому події таку ж таки "есесерівську" долю - лише у значно коротші терміни. Бо в наших широтах у момент, коли ідея перестає викликати інші слова, окрім пафосно-бюрократичних - її можна сміливо списувати з балансу. Так триватиме доти, поки не з'явиться нова - українська - символьна реальність, реальність несовєцька і навіть не постсовєцька. Реальність життя, а не виживання.

А з нею - і нова (українська!) версія української мови.

коментарі
Посилання